Анастасія Волочкова

19.01.2012 | Рубрики, Інтерв'ю | Автор: admin | Коментарів: 0 | Переглядів: 1409 | 

Заслужена артистка Росії, у минулому – прима-балерина Маріїнського театру, Великого театру, лауреат Міжнародного конкурсу ім. Сержа Лифаря, володарка призів «Золотий лев» та «Benois de la Danse», авторка й виконавиця власних шоу-програм – це все про відому танцівницю з гучним ім’ям Анастасію Волочкову. Анастасія вже давно має імідж скандальної фігури російської політики і шоу-бізнесу. Втім, незважаючи на це, вона продовжує залишатися харизматичною, самостійною і впевненою в собі жінкою, люблячою мамою та, перш за все, – творчою особистістю, відданою балетному мистецтву. Ексклюзивно для журналу «ANTURAZH» Анастасія Волочкова погодилася на відверту розмову про балерин «після 35-ти», протистояння владі, вміння епатувати та особисте життя.

 

 

Анастасіє, як Вас сприймають українські поціновувачі балету?

Із задоволенням приїжджаєте до нас на гастролі?

Україна – частково моя батьківщина. Бабусі й дідусі тут народилися, одна бабуся тут похована. Мама всю свою молодість жила у Львові – навчалася в Політехнічному інституті. Тато народився у Запоріжжі і теж жив там довший час. З Україною мене об’єднує дуже багато. Навіть моя перша творча перемога пов’язана з  Києвом – золота медаль на міжнародному конкурсі артистів балету ім. Сержа Лифаря. Ця перемога збагатила моє життя і знайомством із визначними особистостями у світі творчості – Юрій Григорович, Вадим Писарєв, Віктор Єрьоменко, Алекс Урсуляк, Джон Ноймаєр. Мій яскравий, гучний і серйозний творчий шлях розпочався саме з України. Здається, що мене тут люблять. Я з великою повагою і любов’ю ставлюся до цієї країни і до її жителів. Відчуваю, що в Україні останнім часом мені навіть живеться й дихається легше, аніж у Росії.

 

Анастасія ВолочковаЯке зараз ставлення людей до балету?

Вони розівчилися його сприймати?

Класичний балет – не масове мистецтво. Зараз складно зацікавити масового глядача, а особливо – молодь, наприклад балетом «Лебедине озеро» в театрі. У мене змінився підхід до творчості та її сприйняття. Можливо, річ у тому, що я дуже багато танцювала класичних спектаклів. І ще п’ятнадцять років тому прагнула залучити масового глядача до цього мистецтва. І у  непростий час таки вдалося здійснити справжній прорив в балетній історії – створити сольне концертне шоу. Ця програма дала мені все – і незалежність, і можливість виконувати найяскравіші хореографічні композиції. Сьогодні я вже для себе прийняла рішення – більше не працюватиму у форматі класичного балету. 

 

 

Мабуть, Ви належите до тих танцівниць, які ніколи не скажуть, що для балерини у 35 років кар’єра закінчується…
Коли кажу, що з балету потрібно йти в 33 роки, маю на увазі класичний балет. Я виконую сучасні композиції на основі неокласики. Це інший жанр. І той стиль, в якому працюю, навіть не знаю, як назвати. Вважаю, що я сама його створила. Може, мені допоможуть у цьому глядачі і придумають назву.



Ви відкрили свою балетну школу, проводите благодійні майстер-класи з балету. Наскільки для Вас важливо залучати до мистецтва інших?
Я розумію, що моє ім’я стало брендом. Хочу скористатися цим брендом і всіма наявними благами в ім’я добра. Вважаю, що маю всі можливості для творчого виховання дітей. Хочу залучати їх не просто до балету, а до національного мистецтва взагалі, до світу музики й танцю. Сьогодні немає перспективи для класичного балету – ми це бачимо за театрами, де бракує професіоналів, персоналу, педагогічних кадрів. Моє завдання сьогодні – привести в театр усіх дітей, учнів, студентів і показати, що може відбуватися на сцені. Зазвичай, коли так за руку їх не привести, вони нізащо в житті самі не прийдуть. Що ж до  благодійних концертів, то я сама покриваю витрати за оренду залу, за рекламу і не продаю жодного квитка. Таким чином запрошую дітей і молодь у світ прекрасного. Щодо майстер-класів, то завжди перед концертом я запрошую всіх бажаючих взяти участь у підготовці. Нехай люди бачать, що відбувається до підняття завіси. Нехай розуміють, що за квітами, усмішками та оплесками приховується важка і багатогодинна праця балерини. Нехай бачать, як монтуються декорації, встановлюється світло й налагоджується звук. Це «таїнство закулісся» перетворюється на мою бесіду з присутніми, на фотографування й роздавання автографів.
Анастасіє, багато хто вважає Вас скандальною особистістю – за відверті фото, за різкі висловлювання… З таким іміджем комфортно?
Я не вважаю це іміджем. Часто плітки є безпідставними. І ставлюся до цього  спокійно. Сама розумію, що я – епатажна людина. Десь можу виглядати бунтаркою, бо не припускаю лицемірства, несправедливості, зради. Мені не раз доводилося відстоювати свою честь і гідність. Розумію, що для багатьох я «кістка в горлі» і викликаю роздратування. Я маю в житті свою позицію, свою думку і свої принципи й ідеали – і це ціную. Завжди можу відповісти за свої вчинки і слова – чи то еротичні фото на Мальдівах, чи то вихід із партії «Єдина Росія», чи то романи з кимось. Ніколи не приховуюся від журналістів, не замовчую своїх вчинків. Це вирізняє мене з-поміж усіх інших. Я так жити люблю. Можу собі дозволити робити те, що подобається, і не робити того, що не подобається. Свобода – це колосальна якість. 

 

 

Ви сказали, що в Україні вам дихається легше, аніж у Росії.

Після виходу з «Єдиної Росії» відчуваєте упереджене ставлення чи тиск із боку влади?

Зараз усе гаразд. Але вихід із партії супроводжувався жорстокою протидією з боку так званих однопартійців. Відчула і зняття програм із моєю участю з ефірів федеральних каналів, і перешкоджання концертній діяльності – мої концерти відміняли навіть за кордоном. Для врятування концертів тоді доводилося оголошувати їх благодійними. Намагалася якось відстояти свою творчість і право на сцену. На Далекому Сході мої гастролі виглядали взагалі дивно, адже було поставлено завдання зробити тур Анастасії Волочкової непомітним. Коли це почула, відчула огиду. Замість опікування серйозними і великими справами впливові люди з великими грошима, зв’язками й можливостями вирушали всюди слідом за Волочковою. Так, нібито я пропагувала наркоманію чи інформаційне сміття з екранів телевізорів. Моя пропаганда – це пропаганда музики й танцю. Я не боялася і, попри все, виконувала свою роботу. Ми доїхали на Далекий Схід, до Магадану, до краю землі… Але напрошується висновок, що ми не живемо у вільній країні. Ти виходиш із партії і отримуєш відразу такий «геморой». «Єдина Росія», де ти була, коли я гарувала у танцювальному залі? Це вона за мене працювала і працює? Це вона мені організовувала концертну діяльність? Чи оплатила хоча б один костюм, роботу з хореографом, роботу команди? Хоча б щось? Звичайно, що ні! А от «насолити» – вони перші. І лише коли проблемою зацікавилася світова преса – «France-Presse», «The New Yorker», – усе вщухло. Але неприємний осад, звісно, залишився.

 

Можливо, змінимо тему на приємнішу.

Яким чином Ви підтримуєте свою фізичну форму?

Виключно за рахунок великого фізичного навантаження, позитивних емоцій і правильного харчування, легкого і роздільного. Я не їм м’яса, у моєму раціоні – зелене листя всіх видів салату, зелені овочі, овочеві супи. З делікатесів – устриці з білим вином.

 

Свою доньку Аріадну вже привчаєте до балету?

Вона танцює у балетній студії з професійними педагогами, займається і у дитячому музичному театрі. Співає пісні, танцює, вивчає й акторську майстерність. Ми разом записали кілька пісень. Вона бере участь і у благодійних концертах, і у звичайних концертних програмах. Аріша уже з трьох років виходить на сцену Кремлівського палацу з шеститисячною аудиторією і почувається комфортно й затишно. Окрім цього, вивчає ще англійську мову. Вона у мене талановита дівчинка.

 

Ви якось плануєте просуватися у співочій кар’єрі?

На звання естрадної співачки не претендую. І наразі не роблю нічого для того, аби стати нею. Вважаю, що у концертній програмі мої пісні – нова, зовсім несподівана для глядача грань. Співаю залюбки. Але для розвитку у цьому напрямку потрібно багато часу й праці. Хочу видати альбом, що включатиме два диска – з моїми піснями та дитячими. Як не дивно, моя пісенна кар’єра також почалася в Україні. Ігор Ніколаєв написав для мене пісню «Балерина» і відразу приніс Аллі Пугачовій. Їй сподобалося, і Примадонна запросила мене взяти участь у «Різдвяних вечорах», які знімалися в Києві.

 

Анастасіє, чи збереглися у Вас хороші стосунки з колишнім чоловіком Ігорем Вдовіним?

Так, звісно. Попри розлучення, він і далі – найближча мені людина. Нам із Ігорем вистачило мудрості зберегти стосунки та разом виховувати дочку. Він часто приходить у гості, Аріша навіть не в курсі, що у нашій сім’ї відбулися якісь зміни. Скажу навіть більше: незважаючи ні на що, у стосунках залишилося стільки романтики, скільки немає у тих, хто живуть зі штампами в паспорті. Повертаюся з гастролей, заїжджаю в авто на подвір’я дому, а на пеньочку вже два келихи, Ігор наливає шампанське, дарує квіти, всюди – пелюстки троянд, у будинку – сотні свічок… Вогонь розпалено, лазню розтоплено, Ігор мене попарить, перепілочку на вогні сам приготує… Ви таке у багатьох родинах бачили? Ще й після розлучення? (сміється). Думаю, секрет побудови стосунків – у відсутності того банального штампу в паспорті. У нас було розкішне весілля – Голлівуд відпочиває. Це визнало багато людей. Святкували і Петербурзі в Єкатеринінському палаці, і у Москві в Юсуповському палаці (одразу після реставрації), а за півроку Ігор влаштував мені сюрприз – буддистське весілля у Таїланді… Я хотіла бути нареченою, мріяла про це свято. І коли завагалася у виборі сукні – за дизайном сподобалися всі, то подумала: «Нехай буде п’ять суконь!». Ігор виконав моє бажання – зробив шатро, «витягнув» тітоньку із ЗАГСу. Вона спитала, чи готовий він взяти за дружину Анастасію Волочкову, Ігор сказав: «Так». І коли мене спитали, чи готова взяти його за чоловіка, я на весь Петербург вигукнула: «Так!». Це було неймовірне весілля! Я прилетіла на повітряній кулі! Які розписки, які штампи? Навіщо? Зате ми розійшлися як люди – не ділили грошей, майна, не маніпулювали дитиною. Це ж казка. У мене ще не було жодного концерту, щоб я не отримала від Ігоря квітів із запискою. Хіба я не найщасливіша?

 

Зараз чути багато розмов про ваші стосунки із «золотим голосом» Росії Миколою Басковим. Чи претендують вони на щось серйозне?

З Басковим дружимо вже п’ятнадцять років. Разом починали свій шлях у Москві. Безліч однакових життєвих подій перетиналося: початок кар’єри, відносини з Великим театром, відхід до шоу-бізнесу, сім’я, дитина, розлучення… Протягом усього цього часу ми дружили, зустрічалися, співчували і підтримували один одного. Ніколи б не повірила, що наші дружні стосунки можуть перерости в залицяння з боку Баскова. Закінчення цієї історії є загадкою для всіх, і я не виняток... Найбільшу роль тут відіграло його розставання з Оксаною Федоровою. В очах Колі – стільки печалі й суму, відчутно, що йому бракує жіночого тепла, любові і турботи. Раніше ми жартували, розповідали один одному анекдоти, а зараз він став похмурішим. Нашу появу вдвох на людях усі сприйняли як роман. Розумієте, я ж хочу залишити у своєму житті місце для романтики, для чогось непередбачуваного. Сьогодні ми з Колею залишаємося у мене на ніч, завтра – йдемо до Філі (Філіпа Кіркорова – авт.) на концерт. Ну то й що, друзі? Не в ліжку ж нас застукали за сексом! Подумаєш, скористався він моментом. Прийшов до мене, лягли вдвох спати о третій годині ночі, я заснула у нього на грудях – і вже все з’явилося в Інтернеті. Це ж не означає, що ми підемо в ЗАГС. Хочу, аби у моєму особистому житті залишився вільний простір. Я – вільна жінка. З ким хочу, з тим і сплю. Не хочу – не сплю. Я – романтична душа і натура. А як все складеться, подивимося. Хоча я на Колю і образилася, бо він не хоче прийти до мене на концерт, а обрав виступ Валерії. Мабуть, хоче викликати ревнощі. Але пише мені смс-ки щодня, дзвонить…

 

Розмовляла Юлія Тунік-Чорна   



Поділитись:  



Коментарі:

Залишити коментар:
Імя:*
E-Mail:*
Введіть два слова, показаних на зображеннях: *


Останні публікації

Десята спеціалізована ювелірна виставка-ярмарок “ЕлітЕКСПО-2014”

27 лютого - 2 березня 2014р., Львівський Палац мистецтв Традиційно „ЕлітЕКСПО” – …


детальніше...







Грандіозне триріччя журналу ANTURAZH

Яскраво, феєрично, з розмахом і з безліччю сюрпризів – журнал ANTURAZH не зраджує своїй т…


детальніше...




3 роки компанії Антураж

3 роки компанії Антураж, 14 червня 19:00!


детальніше...




Відкриття ANTURAZH CLUB

Фото-звіт з відкриття ANTURAZH CLUB.


детальніше...